Помолившись Святому Алексею, дела путешественников и странствующих начинают успешно продвигаться.
Святой Алексей - Божий человек жил в четвертом веке в Риме.
Святой Алексей помогал странникам, был известен своим милосердием, сострадательностью.
Идти нам дальше? Иль остановиться?
Нелёгок и запутан к счастью путь.
Хочу с ключа живой воды напиться,
И облегчённо, наконец, вздохнуть.
Но снова крен. Корабль на дно ложится.
Я чувствую прощальный скрежет льдин,
И, в этот миг, так бережно струится,
Сквозь толщу льда Спаситель - Херувим.
Берёт листок с жестоким приговором,
Что искуситель не щадя послал,
И, прочитав, утешит мудрым взором,
Устроив промежуточный причал...
Господь! Как Ты великодушен
К Твоим безвестно тонущим рабам!
Храня с заботой страждущие души,
Ведёшь с любовью к Вечности Вратам.
Идти всё дальше! Не остановиться!
Пусть наш нелёгок, и запутан путь,
Из “Жития» премудрости напиться,
Чтоб к Чаше Причащения прильнуть
Святой нам Странник Алексей поможет.
Он сам плутал меж маловерных стран.
А я Ему за промысел, Твой Боже,
Молитву благодарности воздам.
Людмила Ларкина,
Австралия
Я - странник, накопивший впечатления,
Но не нашедший тихого житья.
Пишу в блокнот обиды поколения,
И верую в Святые Жития.
Людмила Ларкина.
Австралия.
Мои стихи и прозу можно почитать здесь:
http://larkina.priestt.com/
http://www.priestt.com/chr/poets/poets_158.html
http://www.stihi.ru/avtor/leonida55
http://www.litsovet.ru/index.php/author.page?author_id=5638
http://www.unification.net.au/authors/name/11
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
